Посіяв ти, друже, весною (Пісні Спасенних №593)
1
Посіяв ти, друже, весною
добірне і чисте зерно,
і хвилею ось золотою
колишеться нині воно.
Приспів
Сій добре насіння завжди,
пожнеш, що посіяв тоді.
Час жнив незабаром вже прийде,
пожнеш, що посіяв в житті.
2
А поруч, дивись, інше поле:
тут добре зерно не зійшло,
безплідне те поле й навколо
лише бурʼяном заросло.
Приспів
Сій добре насіння завжди,
пожнеш, що посіяв тоді.
Час жнив незабаром вже прийде,
пожнеш, що посіяв в житті.
3
Що в полі життєвому сіяв:
любов чи ненависть до всіх?
Посів твій неждано дозріє.
Що жатимеш, друже, тоді?
Приспів
Сій добре насіння завжди,
пожнеш, що посіяв тоді.
Час жнив незабаром вже прийде,
пожнеш, що посіяв в житті.
4
Посіємо Господа Слово,
основа якого – любов,
розкажемо грішним, для чого
Спаситель на землю прийшов.
Приспів
Сій добре насіння завжди,
пожнеш, що посіяв тоді.
Час жнив незабаром вже прийде,
пожнеш, що посіяв в житті.
5
День прийде, ми ввійдем у небо
і там спочиватимем всі,
а нині трудитися треба!
О, сій, друже, добре лиш сій!
Приспів
Сій добре насіння завжди,
пожнеш, що посіяв тоді.
Час жнив незабаром вже прийде,
пожнеш, що посіяв в житті.