Нива побіліла вже стоїть (Пісні Спасенних №592)
1
Нива побіліла вже стоїть,
золоті зернята осипаються,
вітерець колоссям шелестить,
та женців так мало тут схиляється.
2
Ясне сонце жниво золотить,
колоски додолу нахиляються,
та на ниву рідко хто спішить,
потрудитись мало є бажаючих.
3
Де женці? Чому йти не спішать
і чому донині ще вагаються?
Холодом вже віє на полях,
кращої пори не дочекаються.
4
Тож на ниву, всі женці, спішіть,
бо настане час – жнива закінчаться.
Поки час погідний – колос жніть,
щоб врожай зібрати весь для вічності.