Ночі пізня вже година (Пісні Спасенних №490)
1
Ночі пізня вже година,
вкрила тьма округу всю,
а Ісус на самотині
тихо молиться Отцю:
«Отче любий, чи не може
проминути чаша ця?
Тільки хай же буде, Боже,
воля праведна Твоя».
2
Молить Він Отця, благає
так у другий, в третій раз,
піт кривавий виступає
на чолі в скорботний час.
Він до Бога в тиші кличе,
учнів сон здолав усіх;
у тяжкій борні Учитель
друзів кличе дорогих.
3
«Годі, годі вам дрімати! –
любим учням каже Він. –
Ось Мене ідуть узяти,
час настав страждань Моїх.
І проллю Я кров святую
за світ грішний, за всіх вас...»
Тишу розбудив нічную
шум народу в пізній час.
4
Йшов з народом Юда-зрадник.
Він Христа поцілував і,
Кого на смерть віддати,
поцілунком показав.
Міцно руки враз звʼязали,
до Пилата повели,
наглумились, насміялись
і судити почали.
5
На розпʼяття засудили,
як розбійника, Його,
тіло до хреста прибили –
натовп вимагав цього.
Сонце серед дня сховалось,
морок землю всю обняв,
і завіса розірвалась,
Богу дух Ісус віддав.