Небо голубе, як люблю тебе

Небо голубе, як люблю тебе,

Ти мета моїх завітних мрій. Забува себе – прагну до тебе; Уявляю дивний спокій твій.

А на цій землі сумно так мені, Завжди лише сльози на очах,

Бо кругом мене виє та реве; Потопає світ цей у гріхах.

Спасе, дорогий,

вчуй Ти голос мій,

Поможи дорогу цю пройти,

Щоб для Тебе жить

і Тобі служить,

Досягти завітної мети.

Небо голубе, хочу до тебе;

Там мене чекає мій Творець,

Там спочину я, заспокоюсь я,

Там стражданням

всім прийде кінець.