Пісні Спасенних · № 369
Розкішно листям весь покритий Пишався сад в своїй красі.
1
Розкішно листям весь покритий Пишався сад в своїй красі.
Бо сам господар знаменитий Зростив його на диво всім.
Він кожний рік у сад приходив, Прегарний сад свій навіщав, Уважно всюди він обходив,
Усе в саду спостерігав.
2
Поміж дерев тут розрослася
В саду смоковниця одна, Розкішно в листя одяглася,
А плоду все ж на ній нема.
Два роки так було із нею; Господар в третій рік прийшов,
З усіх сторін дививсь на неї,
А смоквів знову не знайшов.
3
Тоді, засмучений душею, Садівникові він сказав:
“Я в серці все держав надію,
Від неї плоду я чекав.
Вона ж росте собі безплідно, Займає місце у саду,
Зрубай це дерево негідне
І викинь, поки я прийду!
4
Уже два роки я не бачу
На ній ні цвіту, ні плодів;
Нащо ж для неї місце трачу,
Тут щось би інше посадив”. Садівник з жалості до неї Господаря почав просить:
“О, потерпи ще, є надія,
На рік цей ще її лиши.
5
Зроблю прочистку між гілками, Потоком чистим обведу,
І літом між її гілками,
Можливо, смокви вже знайду. Коли ж даремна праця буде,
Й своїх плодів вона не дасть.
Тоді для дров її зрубати, Господаре, Ти маєш власть!”