Давно вже, давно

Давно вже, давно

Я все ждучи стою

І стукаю в двері твої.

Коли ти відчиниш оселю свою, Щоб міг відпочити Я в ній?

Тяжка та терниста дорога Моя,

:,: Іду скрізь, і стукаю. :,:

Хто голос почує й відчинить Мені, І хто привітає Мене,

І радість, і щастя Я дам тій душі, Я дам їй утіху життя.

Зморивсь ти на праці,

втомився в боротьбі,

:,: Я сили нові дам тобі. :,:

В сльозах ти,

утомлений горем життя?

Я висушу сльози твої,

І прийде до тебе утіха Моя, Кінець прийде горю й журбі. Давно вже, давно

Я все ждучи стою,

:,: Відкрий же оселю свою. :,: