Небо блакитне (Пісні Спасенних №694)
1
Небо блакитне до себе манить,
знаю, що там – мій Спаситель, мій Бог.
Без вороття все у вічність кане,
в небі не буде сліз і тривог.
Приспів
О синє небо! Небо прекрасне!
Ти сповіщаєш милість Христа.
Лину думками я повсякчасно
в край, де бажане життя
без кінця, без кінця.
2
Створене небо Бога рукою,
місяць, і зорі, і наша земля...
Часто милуюсь я красотою
дивного неба, дивного дня.
Приспів
О синє небо! Небо прекрасне!
Ти сповіщаєш милість Христа.
Лину думками я повсякчасно
в край, де бажане життя
без кінця, без кінця.
3
Небо, до себе вабиш страждальця,
що очі зводить до тебе сумні.
Ти наче мовиш: «О, не печалься!
Буде давати Бог сил в борні».
Приспів
О синє небо! Небо прекрасне!
Ти сповіщаєш милість Христа.
Лину думками я повсякчасно
в край, де бажане життя
без кінця, без кінця.
4
Небо, до тебе серцем я лину
серед скорбот на дорозі земній.
Скоро мене мій Пастир обніме,
з Ним буду вічно в домі святім.
Приспів
О синє небо! Небо прекрасне!
Ти сповіщаєш милість Христа.
Лину думками я повсякчасно
в край, де бажане життя
без кінця, без кінця.