Там, на осяяній вершині (Пісні Спасенних №605)
1
Там, на осяяній вершині,
на славу дивлячись Христа,
Петро, здивований видінням,
сказав Йому такі слова:
«Як добре, Господи, з Тобою,
поставим три намети тут
і в сяйві слави неземної
печаль забудемо і труд».
2
Та раптом сяйво дивне зникло,
нема нікого, крім Христа;
і учнів Він повів в долину
на труд у села і міста.
Він знову їх повів назустріч
скорботам, праці, боротьбі,
у світ неправди і спокуси,
назустріч стомленій юрбі.
3
Ми на земній дорозі часто
думками линем в небеса
і мрієм всі про вічне щастя,
бо тут стомилася душа.
Коли Ти бачиш, вічний Боже,
що сил нема для боротьби, –
допоможи у час тривожний
більш довірятися Тобі.
4
Коли Ти Сам йдеш перед нами,
то серед всіх земних скорбот
ми завжди радісні серцями
й звершаєм безліч перемог.
З Тобою не здолає ворог,
який війною йде на нас,
з Тобою спокій в час тривоги,
Ти – світло нам у темний час.