Під сонцем золотіли (Пісні Спасенних №596)
1
Під сонцем золотіли
лани, поля кругом.
Женці, народ щасливий,
йшли кожен зі снопом.
2
А хворий несміливо
із дому виглядав,
слабий він був, безсилий
трудитись на полях.
3
Ось гість напроти ночі
зайшов до нього в дім,
води тоді охоче
подав з любовʼю він.
4
Спочивши у господі,
прохожий в путь пішов,
а біля ніг господар
розкішний сніп знайшов.
5
І Господу в молитві
повідав він про все:
«Сніп маю, та не мій він,
Ти добре знаєш це.
6
Води в Імʼя Господнє
прохожому я дав,
неждано я сьогодні
сніп золотий придбав».
7
Тоді почув від Бога
утіхи слово він:
«За вчинок в нагороду
від Мене маєш сніп».
8
Як сил нема трудитись
на полі у жнива,
дай ближньому напитись –
і матимеш снопа.