Друже, слухай (Пісні Спасенних №408)
1
Друже, слухай, друже, слухай:
голос Чийсь звучить.
Голос милий, голос тихий
просить: «Відчини!»
То не пізній перехожий
стукає вночі,
то говорить Сам Спаситель:
«Відчини Мені!»
2
У твоєму серці холод,
темрява нічна;
як відчиниш Богу серце –
стане там весна.
Пісня радості поллється
у твоїй душі.
Чуєш: стукає і каже:
«Відчини Мені!»
3
О, відкрий же навстіж серце,
щоб Христос там жив,
щоб в твою безсмертну душу
радість, мир пролив.
Не вагайся відчинити,
не лишайсь в пітьмі,
поки ще слова не змовкли:
«Відчини Мені!»
4
Пройде час – і заридаєш,
як скінчаться дні,
будеш стукати до раю:
«Відчиніть мені!»
Не відчинять райські двері,
підеш у сльозах
в муки вічні, де панують
морок, смерть і жах.