Коли ти, знеможений (Пісні Спасенних №331)
1
Коли ти, знеможений в світі оманнім,
ослабнеш в нерівній тяжкій боротьбі
і краплю по краплі із чаші страждання
ти питимеш з докором долі своїй,
душею не падай, йди впевнено знов:
є віра, надія, любов.
2
Як серце в печалі заниє порою
і прийдуть сумні і безрадісні дні,
не знайде ні втіхи душа, ні спокою,
ніхто їй не скаже: «Іди, відпочинь!» –
згадай, що для тебе є дивний покров –
це віра, надія, любов.
3
Коли у твоєму житті буде втрата,
не плач безутішно, в журбу не впадай.
Знай: доля така є від Бога, мій брате,
і волю Його ти смиренно приймай.
Тоді скорбне серце порадує знов
лиш віра, надія, любов.
4
Якщо у борні не ставатиме сили,
у сумнівах буде тонути душа –
будь вірний Ісусу Христу до могили,
бо навіть в стражданнях нам любе життя.
Найбільше блаженство для нас кожну мить –
надіятись, вірить, любить.