Відбиваючись в блакиті (Пісні Спасенних №303)
1
Відбиваючись в блакиті,
в морі човен проплива,
хвиля лагідна тремтить ледь,
в небі й хмарочки нема.
Та під вечір вітер грізний
хвилю тиху розбудив,
небосхил яскраво блиснув,
сильно грім загуркотів.
2
Уночі в бурхливім морі
враз плавці відчули страх,
в небезпеці цій невдовзі
зникла віра у серцях.
Тільки Той, Хто спав спокійно
серед учнів на кормі,
міг вернути їм надію,
заспокоїти в біді.
3
Учні Вчителя збудили,
бо їх жах усіх обняв,
і схвильовано просили,
щоб Він їх порятував.
Владу мав Христос безмірну,
бурі змовкнути звелів,
учнів Він за їх невіру
ніжним словом докорив.
4
Нас в життєвім морі часто
випробовує Господь,
загартовує в нещастях,
утішає в дні скорбот.
Наш Ісус завжди бажає
укріпляти віру в нас,
Він у горі не лишає,
береже у кожний час.