Долиною плачу (Пісні Спасенних №233)
1
Долиною плачу й скорботи іду я,
поранені ноги, нема сил іти.
Я тяжко страждаю, і душу турбує:
не впасти б у прірву гріха на путі.
2
Не раз колючками був одяг роздертий,
і серце втомилось у грудях давно.
Гріх всюди панує, і скрізь – подих смерті,
не знаю, що стріти мене може знов.
3
На смертні страждання, на подвиг величний
долиною плачу Господь мій ішов.
За Ним шлях життєвий направив я в вічність –
і мир благодатний у серце ввійшов.
4
Долиною плачу й скорботи іду я,
несу хрест покірно в юдолі земній,
а світло небесне надію дарує,
бо вічність вже сяє мені вдалині.