Вечірня зоря закривавила небо (Пісні Спасенних №231)
1
Вечірня зоря закривавила небо,
згущається морок нічний,
жагучі потреби приносим до Тебе,
почуй нас, Ісусе благий.
2
Останнії сили слабіють порою
в нерівній за правду борні,
та Слово спокою готові з Тобою
нести по дорозі земній.
3
Хоч ми у кайдани ворожі закуті
і сітка навколо стальна,
далеко від друзів, у світі забуті,
та Ти памʼятаєш про нас.
4
В стражданнях тяжких ми душею втомились,
опорою нашою будь
і голови сиві підняти дай сили,
щоб знову бадьоро йти в путь.
5
На півночі й півдні, на заході й сході
страждальців Своїх збережи,
в часи неспокою Своєю рукою
їм сльози печалі утри.
6
Дітей і дружин у молитві приносим,
в скорботах Ти їх не покинь.
За бурі і грози, за радість і сльози
Тобі, Боже, слава! Амінь.